Звернувши увагу, що після візиту СВЕКРУХИ пес гарчить на грядки, жінка під сміх чоловіка вирішила їх прополоти. А копнувши глибше, ОНІМІЛА від побаченого…

День плавно переходив у вечір, коли сонце, сховавшись за верхівками сосен, забарвило небо в ніжні персикові відтінки. Олена, у легкій ситцевій сукні в дрібну квіточку, усміхалася Марії Степанівні, проводжаючи її до хвіртки.

Повітря було наповнене ароматами квітучого бузку та свіжоскошеної трави. Рекс, великий пес із розумними, відданими очима, гойдав хвостом біля ніг Олени, поглядаючи то на свою нову господиню, то на її гостю.

— Ну ось, Маріє Степанівно, дочекалися таксі, — мовила Олена, побачивши здалеку машину, що з’явилася за поворотом.

Вона завжди трохи хвилювалася в присутності свекрухи. Марія Степанівна, жінка суворих правил, завжди приїздила на дачу з інспекцією. Уважно оглядала сад, оцінювала чистоту в будинку, коментувала кулінарні здібності невістки.

Але, попри певну категоричність, у її очах завжди світилися любов і турбота про сина.

— Дякую, Олено, — відповіла свекруха, поправляючи окуляри в тонкій оправі. — Я добре провела день. Тарас просто молодець, таку дачу придбав. І ти розумниця, усе так облагородила. Стіл накрила просто чудово, я вже й не пам’ятаю, коли так смачно їла. Коли ти тільки все встигаєш? Сама вчителька в школі, а таке враження, що народилася в селі.

Олена зніяковіло всміхнулася.

— Та що ви, Маріє Степанівно, усе просто і від душі. Рада, що вам сподобалося.

При цьому вона крадькома глянула на чоловіка, який стояв на ганку будинку, спершись на поручні й усміхаючись, спостерігав за ними.

Тарас, високий, широкоплечий, із копицею неслухняного темного волосся, був для неї взірцем справжнього чоловіка. Таксі, що прибуло за викликом, зупинилося біля узбіччя, здійнявши хмарку пилу. Водій, молодий хлопець у синій кепці, вийшов із машини й відчинив задні двері.

— Ну все, мені пора, — зітхнула Марія Степанівна. Вона повернулася до Олени й простягнула руку. — І ще раз дякую, люба, бережи Тараса.

Олена всміхнулася, відчувши тепло в серці. Їй завжди хотілося догодити свекрусі, налагодити з нею добрі стосунки, і, здається, їй це вдавалося.

— Обов’язково, — відповіла Олена, стиснувши її руку…