Жlнка наблизилась до будинку. Вона подивилась хто там є, і ЗАВМЕРЛА від побаченого

– Думала на тиждень.

– Ого, так довго?! Тоді пообіцяй мені дзвонити частіше, домовилися?

– Звісно.

Вероніка зібрала всі необхідні речі й перевірила машину перед дорогою. Завтра в обід вона планувала бути на дачі.

Насправді дача була класна. Чудовий варіант для відпочинку. Подумати тільки, що деякі люди готові віддавати шалені гроші, аби лише відпочити десь за кордоном, в Карпатах або на морі.

А тут додатково платити не доведеться. Все своє й рідне. Хіба ще нюанси були, що на дачі треба було доглядати за городом. Однак це не відміняло всіх інших плюсів.

Через те, що сім’я мала дачу, дехто навіть заздрив.

– Добре вам таку дачу мати. Пощастило! – говорив брат чоловіка Роман.

– Чому ж пощастило? Ігор сам на неї заробив. Ось і купив. Зароби і теж купиш.

– Легко сказати. Знаєш, у всіх фінансовий достаток різний, – тяжко зітхнув Роман.

Проте для Вероніки це були суцільні відмовки. Тому що якщо чоловік дійсно хоче заробити, то він шукає для цього всі можливості, а якщо ні – причини.

Тому вона була впевнена в тому, що Роману було просто зручно шукати собі виправдання і продовжувати заздрити успішнішому братові, який справді намагався чогось досягти в житті, а не сидів на місці рівно…

…Вероніка вже під’їжджала до своєї дачі, як раптом побачила, що хвіртка на подвірʼя… Відчинена!

В хаті явно хтось був…

Так, мабуть, не просто так мати турбувалася. Все ж таки, Вероніці було дуже цікаво дізнатися хто ж там є. Невже й справді пройдисвіти якісь? Може одразу когось викликати?

Вероніка тільки-но хотіла набрати номер екстреної служби, як раптом побачила вдалині якийсь знайомий силует.

Жінка сміливо пішла до будинку. Вона глянула хто там є і застигла від несподіванки.

– Ой, Вероніко, який сюрприз! – сказала Люба і вже хотіла її обійняти, але та стояла нерухомо.

– Що ти тут робиш?

– Та тут таке діло…