Уборщица купила дочке на барахолке старую куклу — а решив дома её постирать, нашла нечто странное внутри.. От виденного стало ПЛОХО

Батьки розповідали, як одного дня прийшли на зміну, а ворота вже на замку. Хтось казав, що власник збанкрутував, хтось пліткував, що завод продали за борги якомусь київському олігарху, а ще хтось шепотів, що його просто “віджали” нові господарі міста після чергових політичних ігор.

Та найстрашніше сталося потім. Через кілька місяців після закриття заводу зникла дочка директора — маленька Катя, якій було стільки ж років, скільки й Марині.

Її мама, дружина директора, теж пропала безвісти.

Люди говорили різне: одні вважали, що це викрадення заради викупу, інші — що то була помста за якісь темні справи.

Марина пам’ятала, як батьки сиділи на кухні за пляшкою самогону, привезеного кимось із села, і тихо перемовлялися:

— І що, жодних слідів? — дивувалася мама, наливаючи ще по чарці.

— Жодних. Уявляєш, гуляли собі в парку біля річки, і все — ніби розчинилися, — відповідав тато, хитаючи головою. — Дівчинку шкода, сім років усього. Кажуть, старша сестра лишилася, але хто її знає, де вона тепер.

— А завод відкриють? Може, ще налагодиться? — питала мама з надією.

— Та де там. Уже пів року минуло, ніхто нічого не вимагає. Викрали їх не для викупу, це точно. А нам що робити?

Завод стояв, роботи немає. Хіба на базарі картоплею торгувати підеш?