…Старенька мати благала відправити її до будинку пристарілих, бо розуміла якою вона обузою для рідних стала. Та такого СЮРПРИЗУ від них вона і уявити не могла…

У Галини Петрівни три роки тому зrоріла хата.

Добре, що вона тоді була на роботі. Жінка ще довго nлакала і голосила, адже в цьому будинку вона народилася і виросла, виховала сина, і онуки часто приїжджали у гості. А тепер на цьому місці лише купа попелу та чорного диму.

Син Артем із невісткою Олею вирішили забрати жінку до себе. Галина Петрівна бачила, що невістці важко. Робота, а потім ще вдома багато справ.

А вона нічим не може допомогти. І вже два роки сидить на шиї Ольги. Після пожежі у неї тремтять руки. – Сину, я бачу, як вам тяжко.

Тож віддай мене до пансіонату. Висить оголошення в будинку, що якраз неподалік є чудове місце. Там про мене піклуватимуться, і я не буду для вас тягарем.

– Добре, але почекаємо до травня . Якраз буде хороша погода, за цей час встигнемо всі документи зібрати, гаразд? – Запропонував син.

Жінка кивнула на знак згоди….