Она зашла в шикарный автосалон в джинсах и простой белой футболке — но эту скромную женщину выгнали прочь! На следующее утро к салону подкатил блестящий Rolls-Royce — когда открылись задние двери, челюсти у всех буквально отвисли
Ім’я здалося знайомим, але він не міг згадати. Та й неважливо – Rolls-Royce усе сказав.
«Пане Коваленко, це велика честь!» – вигукнув Богдан. «Що привело вас до нас сьогодні?»
«Можу показати наші новинки», – запропонував він. «Щойно отримали лімітовану серію…»
Олексій зупинив його легким жестом руки. «Я тут через конкретну машину», – сказав він спокійно.
«Купе Сапфір, синє», – уточнив він. Богдан розплився в усмішці.
«Чудовий вибір, пане!» – відповів він. «Одна з 15 в Україні».
«Зараз вам усе покажу», – додав він охоче. Та Олексій перебив його знову.
«Я знаю, де вона стоїть», – сказав він твердо. «Моя дружина вчора цікавилася нею».
Посмішка Богдана застигла на обличчі. В очах промайнула тривога.
«Дружина?» – перепитав він, приховуючи збентеження. «Не пригадую».
«Може, їй допомагав хтось із моїх колег?» – додав він невпевнено. Олексій холодно глянув на нього.
Його погляд став гострим, як лезо. «Ні, пане Шевчук, ви з нею спілкувалися».
«Точніше, відмовилися спілкуватися», – уточнив він. «Марія Коваленко».
«У джинсах і білій футболці», – додав він. «Ви порадили їй подивитися вживані авто».
Кров відхлинула від обличчя Богдана. До нього дійшло, хто це.
Поруч пролунав тихий зітхання Назара. Він стояв неподалік і чув кожне слово.
«Пане Коваленко, мабуть, сталося непорозуміння», – заїкнувся Богдан. Його впевненість розсипалася.
«Ми завжди раді всім клієнтам!» – додав він слабко. До них підійшов Роман Гринишин.
Він відчув напругу в повітрі. «Усе гаразд, Богдане?» – запитав він.
Він перевів погляд із менеджера на гостя. Олексій повернувся до власника.
«Роман Гринишин, якщо не помиляюся?» – уточнив він. «Так, це я», – відповів Роман.
«Ласкаво просимо до «Київ Люкс Авто», – додав він, простягаючи руку. «Дякую», – кивнув Олексій.
«Я щойно пояснював панові Шевчуку», – почав він. «Моя дружина вчора заходила сюди».
«Вона хотіла купити Сапфір для сестри», – продовжив він. «Але її прийняли так, що це мене непокоїть».
Обличчя Романа змінилося від привітності до тривоги. «Мені дуже шкода це чути», – сказав він.
«Я був присутній на мить», – додав він. «Але не знав усіх деталей»…
