Она зашла в шикарный автосалон в джинсах и простой белой футболке — но эту скромную женщину выгнали прочь! На следующее утро к салону подкатил блестящий Rolls-Royce — когда открылись задние двери, челюсти у всех буквально отвисли
Не для відплати, а для просвітлення. «Точно не поїдеш зі мною завтра?» – уточнив Олексій.
Маруся похитала головою. «Мені не треба бачити їхню поразку».
«Головне – щоб вони навчилися дивитися глибше», – сказала вона. «Але чекаю детального звіту».
Вона всміхнулася ледь помітно. Коли вечір опустився над Конча-Заспою, Олексій зробив кілька дзвінків.
Він запустив усе в дію. Наступний день обіцяв стати незабутнім для «Київ Люкс Авто».
Наступного ранку погода видалася ідеальною. Легкий вітерець гнав по небу пухнасті хмари.
Сонце заливало київські вулиці золотавим сяйвом. Богдан Шевчук увійшов до салону звичною впевненою ходою.
Він поправляв свою фірмову синю краватку. Учорашній інцидент із «простачкою в джинсах» став для нього смішною байкою.
Він поділився нею з колегами за келихом пива на Подолі. Ще одна мрійниця, яка уявила себе частиною світу розкоші – так він це бачив.
Салон сяяв під яскравими софітами. Екзотичні автомобілі стояли в ідеальному порядку, притягуючи погляди.
Богдан щойно завершив ранкову нараду з командою. Він наголосив, як важливо правильно оцінювати клієнтів.
«Пам’ятайте, наш час – це гроші», – повчав він. «Ми працюємо для певної публіки».
«Це не снобізм, це бізнес», – додав він зверхньо. Назар, молодий продавець, сидів тихо, опустивши очі.
Його дискомфорт було видно здалеку. Богдан подумки відзначив, що треба поговорити з ним про «професійну інтуїцію».
О 10:17 ранку тишу пронизав низький гул двигуна. Він долинув із вулиці, привернувши увагу.
Крізь панорамні вікна всі побачили автомобіль. Від нього перехоплювало подих.
Розмови в залі стихли миттєво. Навіть Богдан відчув, як прискорився його пульс.
Rolls-Royce Phantom із подовженою базою зупинився перед входом. Його кузов глибокого синього кольору переливався на сонці.
Ціна сягала 40 мільйонів гривень. Це був не просто автомобіль, а витвір мистецтва.
Роман Гринишин, власник салону, вийшов зі свого кабінету. Його заінтригувала тиша в залі.
«Замовний Phantom», – підтвердив Богдан, прямуючи до дверей. «Рідкісна комплектація», – додав він упевнено.
Водій у білосніжній уніформі відчинив задні двері. Він зробив це з грацією, ніби виконуючи ритуал.
З автомобіля ступив високий чоловік у бездоганному костюмі. Його сиве волосся було акуратно укладене.
Постава випромінювала природну впевненість. Богдан зрозумів: це клієнт на десятки мільйонів.
«Доброго дня, пане!» – гукнув Богдан, перехоплюючи гостя. «Ласкаво просимо до «Київ Люкс Авто»!»
«Богдан Шевчук, менеджер із продажу», – представився він. «Для мене честь вітати вас!»
Чоловік глянув на нього з непроникним виразом. Потім усміхнувся – стримано, без тепла.
«Олексій Коваленко», – відповів він, потиснувши руку. Богдан завмер на мить…
