Олена глянула на свекруху і ЗАЦІПЕНІЛА від усвідомлення….

Наталя з Борисом невдоволено дивилися на Ольгу Олександрівну, а та намагалася перевести слова Олени на жарт.

– Ну, що ти, невісточко, рідну матір чоловіка виставиш на вулицю? Не вірю я, ти ж не така. Ану, швидко скажи всім, що ти невдало пожартувала і не псуй людям свято. Все вже вирішено!

– Та ви що?! Ще раз повторюю, якщо ви не зрозуміли: якщо ви перепишіть свою квартиру на Бориса, то залишитеся на вулиці. Нехай це і звучить не дуже гарно, але я хочу, щоб ви зрозуміли. У нас ви не житимете. Живіть спокійно у своїй квартирі. Це моя вам щира порада.

Ольга Олександрівна стала дорікати Олені, що вона і жадібна, і вона лицемірна…

Юрко на захист дружини не сказав жодного слова. Олена дивилася на чоловіка, чекаючи хоч найменшої реакції, але потім, важко зітхнувши, встала з-за столу і сказала:

– Хочу вас порадувати. Ваш молодший син, а мій майбутній колишній чоловік переїжджає назад до вас жити. Я дивлюся, мало того, що він за моєю спиною розпоряджається моїм майном, так він ще й боягузливо мовчить, навіть не намагаючись захистити мене від ваших кпинів. Тому я подаю на розлучення.

Усі замовкли. Олена, глянувши ще раз на прощання погляд на чоловіка, вийшла з кімнати, одяглася та викликала таксі.

Тільки вдома вона розплакалася…