Олена глянула на свекруху і ЗАЦІПЕНІЛА від усвідомлення….

Я хочу від щирого серця зробити сюрприз для майбутньої родини мого старшого сина. І я впевнена, що ви всі мене підтримаєте в правильності мого вибору.

Я хочу зробити дарчу Борису на цю двокімнатну квартиру, де ми зараз знаходимося!

Нехай живуть щасливо і народжують мені внуків!

Свекруха простягла свій келих і стала з усіма цокатися.

Випивши келих, вона сіла і почала про щось говорити з Наталкою, але тут Олена глянула на свекруху і аж побіліла від несподіваної здогадки.

– Вибачте, Ольго Олександрівно, а у вас є окрім цієї квартири ще одне житло, чи що? – запитала вона.

– Ні, у мене тільки ця квартира, – незворушно відповіла свекруха.

– А де ж ви житимете, якщо ви цю квартиру даруєте синові?

Було видно, що свекрусі не подобається це питання.

Трохи схаменувшись, вона відповіла:

– Ми вже про все з синами домовилися. Не хвилюйся, я переїду жити до вас, а тут житиме мій старший син із Наталкою.

– До нас переїдете жити? – перепитала Олена, подумавши, що вона щось не зрозуміла.

Свекруха тільки кивнула головою на знак згоди. Олена подивилася на Юрка, який у цей момент старанно вдавав, що накладає собі салат.

– Юрко, що це означає? – пошепки запитала вона його.

Той неохоче відволікся від тарілки.

– Та не хвилюйся ти. Я все вже обговорив з мамою. У другій кімнаті ми маємо місце. Я не бачу жодних проблем. Поговоримо пізніше. Святковий стіл – це не місце для обговорення сімейних питань.

Олена не збиралася жити в одній квартирі разом зі свекрухою тільки через те, що та вирішила відписати квартиру своєму старшому синові.

Розуміючи, що від Юрка вона не дочекається жодних дій, Олена вирішила не чекати, а з’ясувати все й одразу.

– Вибачте, Ольго Олександрівно, – звернулася вона до свекрухи. – Юрко, мабуть, забув насамперед обговорити зі мною це питання. Так от, я не згодна. У вас є своє житло і я вам рекомендую не оформлювати дарчу, тому що ви втратите назавжди право розпоряджатися своїм майном і у випадку зі сваркою із сином або з невісткою вам доведеться жити на вулиці.

Коли Олена закінчила свою промову, за столом запала тиша…