Мама збирає всю рідню у себе на шашлики, ми теж запрошені! Чоловік простягнув мені список продуктів, які я маю купити за свій рахунок: «20 кг яловичини, 1 кг червоної ікри, філе сьомги – 5 кг». Я просто в шоці! Але на барбекю всіх чекає сюрприз…
«Для тебе, можливо», — спокійно відповіла вона. «Для мене — ні. Я підпишу папери завтра й надішлю тобі. Квартиру можеш залишити собі. Я переведу свою частку іпотеки на тебе. Тільки передай своїй матері: нехай не розраховує, що зможе продати її й купити щось краще. З твоєю зарплатою ти ледве потягнеш виплати».
«Олено, припини!» У голосі Сергія з’явилося роздратування. «Мама тут ні до чого».
«Звісно», — усміхнулася вона. «Вона ніколи ні до чого. Завжди невинна жертва обставин і злих невісток. Прощавай, Сергію. Сподіваюся, ти будеш щасливий у ролі вічного сина».
Вона вимкнула телефон, не чекаючи відповіді. Конверт із заявою відправився в шухляду столу. Завтра вона все підпише й надішле. А сьогодні? Сьогодні можна просто відпочити. Налити келих вина, увімкнути улюблений фільм і порадіти тому, що більше не потрібно економити на собі, щоб задовольнити чужі забаганки.
Минуло три місяці. Розлучення оформили швидко, без зайвих скандалів. Олена залишила квартиру Сергію, як і обіцяла, зняла невелику студію неподалік від офісу й почала нове життя. Без постійних вимог свекрухи її фінансове становище помітно покращилося. Вона навіть змогла відкласти гроші на відпустку, першу за кілька років.
Від Ольги вона дізнавалася новини про колишнього чоловіка. Валентина Петрівна продовжувала маніпулювати ним, тепер уже відкрито оселившись у їхній квартирі, щоб син «не сумував». Іпотека виявилася непідйомною для Сергія, і йому довелося продати машину, щоб уникнути прострочок.
Олена не злорадствовала. Їй було щиро шкода Сергія, але вона розуміла: він зробив свій вибір і мусить жити з його наслідками. Вона ж рухалася далі. У її житті з’явилися нові цілі: курси підвищення кваліфікації, плани на подорож до моря, навіть кілька обережних спроб піти на побачення.
Наталя, дружина Олексія, іноді надсилала короткі повідомлення, ділячись новинами. Вона зізналася, що після того шашличного провалу дещо змінилося: Олексій почав частіше опиратися вимогам матері, хоча й не так рішуче, як Олена. «Ти нас усіх надихнула», — написала Наталя одного разу. Олена лише посміхнулася, читаючи це. Вона не відчувала себе героїнею, лише жінкою, яка нарешті навчилася ставити себе на перше місце.
Що ж до Валентини Петрівни, чутки доходили різні. Родичі, здається, стали рідше відвідувати її гучні застілля. Дядько Іван якось пожартував у розмові з Раїсою, що «королева столу втратила свою корону». Олена не знала, чи змінилася свекруха, чи просто затаїла образу, але це її більше не хвилювало.
Одного вечора, сидячи в своїй затишній студії з келихом вина, Олена гортала фото з минулого життя. Ось вони з Сергієм на весіллі, ось перша спільна відпустка, ось сімейне свято, де вона, як завжди, стоїть за кадром, подаючи страви. Вона не відчувала ні злості, ні смутку — лише легку ностальгію й величезне полегшення.
Вона закрила альбом і подивилася у вікно. Нічне місто виблискувало вогнями, обіцяючи нові можливості. Олена підняла келих, ніби вітаючи себе з новим початком. «За свободу», — тихо сказала вона й зробила ковток.
Попереду було ціле життя. І вперше за багато років воно належало тільки їй.
