– Допоможіть! Будь ласка, рятуйте! – з лісових хащів вибігла дівчина, закутана в… простирадло?!

Одного вечора, готуючи новий матеріал, Олена раптом запитала:

– А ти ніколи не жалкував, що зупинився тоді на трасі?

Я глянув на неї – втомлену після зйомок, із камерою через плече, але з тим самим вогнем в очах:

– Знаєш, є моменти, які ділять життя на «до» і «після». Для мене це було «зупинитись» чи «проїхати». Я вибрав перше. І це був найкращий вибір.

Вона всміхнулась:

– Тоді гайда. У нас нова справа.

А за вікном гуділо вечірнє місто. У нас була «Зелена правда». І ми – двоє впертих журналістів, які вирішили змінити світ. Один репортаж за іншим.

«Кожна історія має продовження», – написала Олена в нашій першій публікації. І вона мала рацію. Той випадок на дорозі досі живе в кожному нашому розслідуванні, у кожному врятованому шматочку природи.

Іноді один сміливий крок, одне «не проїду повз» може змінити не лише твоє життя, а й долі багатьох. Головне – зробити цей крок.