Дізнався, що наречена не дочекалась його з армії. Та коли вийшов з вагону, ЗАВМЕР на місці від побаченого …
«А ви всі чоловіки однакові!» – продовжувала вона. «Не мізками думаєте, а іншим місцем!» Настя чула їхню розмову, і так їй було образливо, чому батьки Антона її не злюбили. Адже вона ніколи навіть приводу не давала для брудних розмов.
З Антоном вони вчилися в одному класі. У 10-му класі з’явилися перші почуття, чисті, наївні. Антон проводжав Настю після школи додому, вечорами вони гуляли вулицями рідного містечка, і так їм було добре удвох.
Про дорослі стосунки вони навіть думати не сміли, уперше поцілувалися лише через два місяці після початку зустрічей. Антон часто піднімав на руки і кружляв свою мініатюрну подругу, а Настя сміялася, сміялася від щастя. Так, вони були щасливі.
А на випускному в школі втекли від усіх і сиділи до ранку на березі річки, розмовляли, обіймалися, будували плани на майбутнє, так і зустріли свій перший дорослий світанок у житті. Їм було байдуже, про що потім шепотілися за спиною інші, вони-то знали, що нічого ганебного не вчинили. Антон оберігав Настю, як найбільшу коштовність у своєму житті.
Після школи вони хотіли одразу одружитися, але тут батьки Антона обурилися. Якщо весь цей час вони вважали стосунки сина з цією дівкою, як вони називали Настю, чимось несерйозним, то тут занепокоїлися. Мати Тетяна Сергіївна почала переконувати сина, що таких Насть у Антона ще вагон і маленький візочок буде. Батько Микола Володимирович підтакував дружині, він узагалі волів у всьому підтримувати дружину, адже вона в нього начальник і в житті, і в роботі.
Тетяна Сергіївна в міській адміністрації працює начальником будвідділу, а він, Коля, простий водій. Найбільше Тетяну Сергіївну дратувало, що син вибрав собі в наречені простачку, та ще й дочку матері-одиначки. Мати Насті, Наталя, багато років тому приїхала зі столиці вагітною, народила свою Настю, а від кого – ніхто не знав.
До того ж Наталя працювала простою швачкою, у місцевому будинку культури шила костюми для артистів, та брала підробітки додому. Ні, не з такою сім’єю хотіла поріднитися Тетяна Сергіївна. Вона вже приглянула наречену для сина – у мера їхнього містечка була чудова дочка Полінка.
Ну і нехай, що не вродлива, зате які можливості. Тетяна Сергіївна переконувала сина подружитися з Поліною, а той заартачився, сказав, що тільки Настя йому потрібна. Узагалі після школи став некерованим.
Тетяна Сергіївна хотіла відправити його до столиці вчитися, престижний виш, а він раптом до армії зібрався. Сказав, що справжній чоловік обов’язково повинен відслужити, а потім і професію здобуде, яку – сам вирішить. Тетяна Сергіївна і плакала, і благала сина, марно.
Навіть до військкомату потай бігала, щоб відмазати сина від армії. Але комісар виявився справжнім військовим, порадив матері заспокоїтися і пишатися, що такого сина виховала. Не шукає хлопець відстрочок і всяких лазівок, а хоче чесно віддати борг батьківщині.
Звісно, це було так, але ще Антон вирішив піти в армію, щоб мама за цей рік заспокоїлася і нарешті прийняла його Настю. А повернеться він, тоді й одружиться. Мама побачить, як Настя чесно його чекала, і повірить у серйозність їхніх почуттів.
У Насті Антон не сумнівався, як і в собі. Закохані напередодні від’їзду Антона всю ніч провели, як тоді на випускному, на річці, сиділи, обійнявшись, мовчали. «Антоне, я тебе кохаю», – прошепотіла Настя, – «і якщо ти хочеш, усе буде зараз».
«Я дуже цього хочу», – зізнався він, – «але ні, я дуже-дуже тебе кохаю, боюся образити, давай не поспішатимемо, ось повернуся, одружимося, тоді все і буде». Настя сором’язливо і вдячно йому посміхнулася. Так, у них усе буде як годиться, після весілля, а вона дочекається Антона, обов’язково.
І ось зараз, стоячи на пероні й слухаючи образи матері Антона, у Насті всередині все стискалося від болю і образи. Та як вона може таке говорити, Настя чесна, їй ніхто, крім Антона, не потрібен, і вона його обов’язково дочекається. Минуло пів року.
Антон служив у повітряно-десантних військах, і йому це дуже подобалося. Настя йому часто писала, іноді їм вдавалося навіть телефонувати. Від батьків також часто приходили звістки.
А потім раптом Настя замовкла…
