Чоловік мій поїхав в Європу заробляти нам на будинок і машину, і ось повернувся додому…

Чоловік мій поїхав в Європу заробляти нам на будинок і машину, і ось повернувся додому. Скільки я смаколиків улюблених його наготувала! Адже не бачилися майже рік. За три дні почала ліпити вареники, готувати завиванці, голубці медовик!

Прибрала в оселі, нови штори купила – я ж так чекала коханого! Що щось не так, я помітила по обличчю Назара ще на порозі.

Розповім трохи про нашу родину і як я її врятувала завдяки моїй матусі. Ми з Назаром одружені майже 16 років. У нас підростає донечка-красуня. Сім’я у нас ніколи не була багата, але на головне вистачає і на маленькі радощі також. всі ці роки від одруження ми жили в маленькій двушці, яка дісталася мені у спадок від прабабусі.

І мені того, що ми мали, цілком вистачало для щастя. Але Назар прагнув досягти більшого й жити заможніше. І одного разу на запрошення друга вирушив на заробітки аж в Норвегію – щоб покращити матеріальний стан нашого життя.

Звичайно, і мені хотілося мати більші можливості, але щиро скажу – я була проти, щоб чоловік їхав так далеко. Але у нашій сім’ї останнє слово завжди за чоловіком. Він їде, щоб заробити нам на будинок. Донька скоро стане зовсім дорослою, надумає заміж – їй потрібно квартиру залишити в посаг, та й весілля сплатити.

До того ж, наш старенький «Опель» уже дихає на ладан. Словом, на новий будинок і нову машину по-іншому ми не заробимо в Україні. Так і стала наша родина існувати на відстані…